професор О.А.Ярош

професор О.А.Ярош

професор О.А.Ярош (1969-1992р.)

Ярош Олександр Адріанович
заслужений праціввник вищої школи України,
професор, завідувач кафедри з 1969 р. по 1992 р.

Наукові дослідження присвячені:

  • розсіяному склерозу
  • захворюванням периферичної нервової системи
  • судинній патології головного мозку
  • на базі клініки і кафедри організував (1979р.) і був першим науковим керівником Українського Центру розсіяного склерозу
  • автор 200 наукових праць

Професор Ярош Олександр Андріанович народився 12 грудня 1919 року в селі Колесники Гощанського району Рівненської області в селянській родині. З раннього дитинства успадкував від батьків любов до праці на землі і великий потяг до знань, тому в будь-яку погоду долав пішки дорогу понад 5 км до села Бугрин, де навчався в початковій школі. Після її закінчення вступив до Острізької гімназії, до якої за часів панської Польщі українців приймали обмежену кількість. У гімназії навчався безкоштовно як заохочення за хороше навчання. Кошти на прожиття заробляв сам, даючи їх до невеликого сімейного бюджету.

У вересні 1940 року поступив до Львівського політехнічного інституту, але через місяць був призваний до лав Червоної Армії. Проходив службу як артилерист у 320-му гарматному артполку резерву головного командування, який дислокувався в Одеському військовому окрузі, де його застала  Велика Вітчизняна війна. У складі об’єднаного з’єднання обороняв від фашистських загарбників підступи до Одеси. Відступаючи з боями в складі частин Червоної Армії, внаслідок тяжкої контузії потрапив у полон до табору військовополонених, який розташовувався в селищі Ханжоновка Донецької області, де перебував більше року. З допомогою місцевого підпілля О.А. Ярошу вдалося здійснити втечу з табору і наприкінці 1942 року повернувся в рідні місця на Рівненщину. Тут за отриманим від командування підпілля завданням він вступає до складу підпільної організації партизанського загону під командуванням полковника Д.М. Медведєва. Під час німецько-фашистської окупації (1941-1944 р.р.), долаючи смертельну небезпеку, з почуттям патріотичного обов’язку боровся за свободу і незалежність нашої Батьківщини.

Після звільнення України від німецьких окупантів  О.А. Ярош продовжує з 1944р. перерване війною навчання у Львівському політехнічному інституті. Разом з тим, почуваючи поклик присвятити себе медицині, залишає політехнічний інститут і поступає до Львівського медичного інституту, який успішно закінчує в 1949 році. В подальшому навчався в клінічній ординатурі на кафедрі нервових хвороб Львівського медичного інституту (1949-1951р.р.), працював заступником головного лікаря медичної частини 1-го медичного об’єднання м. Львова. З 1954 року О.А. Ярош завідувач неврологічного відділення Київської обласної лікарні, одночасно – асистент кафедри нервових хвороб Київського інституту удосконалення лікарів. У 1958р. очолив засновану ним кафедру нервових хвороб Тернопільського медичного інституту, якою керував до 1969 р., одночасно працював також проректором з наукової роботи; професор – з 1961 р. З 1969 по 1992 р. – завідувач кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту, а з 1992 р. по 2000р. – професор тієї ж кафедри; з 1985 р. – заслужений працівник вищої школи України.

О.А. Ярош організував у 1972 році другу клінічну базу кафедри нервових хвороб у 4-й міській клінічній лікарні м.Києва, де створив (1975 р.) Республіканський Центр з вивчення розсіяного склерозу, був до 1992 р. першим його науковим керівником.

Професор О.А.Ярош автор біля 200 наукових праць, присвячених демієлінізуючим та судинним захворюванням нервової системи, захворюванням периферичної нервової системи, ураженню нервової системи при грипі, хронічному алкоголізму, які принесли йому визнання серед неврологів нашої країни та поза її межами. Найцікавіші результати досліджень професора О.А. Яроша висвітлені в монографії “Нарушения кровообращения в вертебральнобазилярной системе” (1979р.), брошурах – “Нарушения мозгового и периферического кровообращения у больных атеросклерозом и гипертонической болезнью” (1981р.), “Алкогольная полинейропатия” (1986р.) виданих у співавторстві. За його редакцією виданий підручник “Нервові хвороби” (1985р.).

Творчо займаючись науково-дослідницькою і педагогічною діяльністю, професор О.А. Ярош підготував 4 докторів (А.І.Шульга, В.В.Апостолюк, О.П.Максимюк, А.К.Груша) та 28 кандидатів медичних наук, які впроваджують його ідеї у вітчизняну медицину. Він був головним спеціалістом облздороввідділу Київської області, членом правління Українського і Київського міського товариств невропатологів.

За участь у бойових операціях О.А. Яроша нагороджено орденами Червоної Зірки і Вітчизняної Війни ІІ ступеня, а також медалями “Партизану Вітчизняної війни І ступеня” та “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років”, медаллю “За трудову доблесть”.

Професор О.А. Ярош свою справу передав у надійні руки – двом синам, докторам медичних наук – неврологам, професору Ярошу Олександру Олександровичу і старшому науковому співробітнику Інституту інфекційних хвороб Ярошу Олегу Олександровичу, які гідно продовжують справу свого батька.

О.А. Ярош помер 31 січня 2002р., похований на Лісовому цвинтарі в м.Києві.

Основні наукові праці:

  1. Нарушения кровообращения в вертебральнобазилярной системе. – К., 1979 (в співавт.).
  2. Нарушения мозгового и периферического кровообращения у больных атеросклерозом и гипертонической болезнью. – К., 1981 (в співавт.).
  3. Алкогольная полиневропатия. – К., 1986 (в співавт.).
  4. Нервные болезни: Учебник. – К., 1985 (в співавт.).

 

Доцент кафедри неврологівї,

канд. мед. наук М.М.Прокопів