Автономна нервова система та синдроми її ураження

Автономна нервова система та синдроми її ураження

Поділ нервової системи:

     — соматична (анімальна);

     — автономна (вегетативна)

Історичні відомості:

Перші описи утворів автономної нервової системи були зроблені  КЛАВДІЄМ ГАЛЕНОМ (131-201 рр н.е.) – видатним лікарем і енциклопедистом Древнього світу. 

У 16 ст  АНДРІЙ ВЕЗАЛІЙ (1514-1564 рр) описав  функцію блукаючого  нерва.

У 17 ст.  ТОМАС УІЛЛІС описав симпатичний стовбур.

ЯКОБ УІНСЛОУ  (1732 р) детально  описав   будову симпатичного стовбура і відмітив його  зв’язок   з внутрішніми органами.  Тоді  народжується термін «симпатична система».

У 1800р. МАРІ-ФРАНСУА БІША (1771-1802 рр) поділив  нервову систему на 2 відділи: анімальну   та  вегетативну.

Англійський вчений ДЖОН ЛЕНГЛІ (1852-1925) встановив, що різні нервові провідникові системи здійснюють різні, протилежні  впливи на органи.

Сьогодні,   на підставі  цих функціональних відмінностей, у АНС виділяють два відділи: 

    — симпатичний

   —  парасимпатичний

Функції автономної нервової системи (АНС)

   — трофотропна 

   — ерготропна  

Відмінності автономної нервової системи  від соматичної :

1        Рецептори соматичної нервової системи сприймають зовнішні подразнення.

2        Рецептори автономної нервової системи сприймають подразнення із внутрішніх органів.

3        Автономна нервова система має не менше двох периферичних ефекторних нейронів.

4        Вегетативні волокна мають невелику товщину ( безмієлінові  або з тонкою мієліновою оболонкою). 

5        Вегетативні волокна мають кабельний тип будови, вузли утворюють між собою численні зв’язки, а постгангліонарні волокна  формують  сплетення. Тому вегетативне збудження поширюється дифузно.

6        Автономний  та соматичний відділи  нервової системи мають різне медіаторне забезпечення волокон

 

 

 Будова  автономної нервової системи:

         1. сегментарний відділ:

           — симпатичний

           — парасимпатичний

  1. 2.      надсегментарний відділ

 

 

  1. 1.      Сегментарний відділ АНС :

        — симпатичний   (бічні роги спинного мозку (С8-L2) ® прегангліонарні волокна,  симпатичний стовбур ®  постгангліонарні  волокна ® всі органи та тканини організму)  

        

               — парасимпатичний відділ:

               краніобульбарний відділ  (парасимпатичні ядра  окорухового нерва, секреторне сльозовидільне ядро, верхнє та нижнє секреторні слиновидільні ядра, дорсальне (вісцеральне) ядро блукаючого нерва ® відповідні вузли ® органи)

               сакральний відділ  (бічне проміжне ядро (S2-S4 сегменти) ®тазові нерви®

сечовий міхур, пряма кишка,  статеві органи )

Відмінності симпатичної та парасимпатичної систем

1        Парасимпатичні вузли розміщуються  поблизу або в самих органах, які вони іннервують.

2        Симпатичні вузли знаходяться частіше на значній відстані від органів.

3        Різний характер медіаторів , що виділяються на закінченнях постгангліонарних волокон.

4        Парасимпатичний відділ є більш древнім,  сталим і автономним, він здійснює трофотропну функцію.

5        Симпатичний відділ має  ерготропну функцію, він менш автономний, його тонус не стійкий.

6        Сфера діяльності парасимпатичного відділу  обмежена і стосується в основному внутрішніх органів.

7        Симпатичні волокна проникають всюди.

Більшість внутрішніх органів мають подвійну іннервацію.

Симпатичні та парасимпатичні системи здійснюють протилежні впливи на органи.

Ці два відділи працюють у синергізмі.

Автономна іннервація сечового міхура

Регуляція функції сечовиділення здійснюється як рефлекторними (мимовільними), так і свідомими механізмами.

Сечовий міхур має подвійну автономну (симпатичну і парасимпатичну)  іннервацію гладких м’язів: детрузора та внутрішнього сфінктера. 

Спінальний симпатичний центр —  бічні роги спинного мозку (T11-L2)

Спінальний парасимпатичний центр — бічні роги спинного мозку (S2-S4)

 

Функціонування сечового міхура:

Безумовний рефлекс спорожнення та закриття .

Умовний рефлекс регуляції сечовипускання ( Аферентна ланка :  

рецептори в ділянці внутрішнього  сфінктера. Еферентна ланка :

кірковий руховий центр сечовипускання (парацентральна  часточка)®

двобічні пірамідні шляхи (бічні і передні канатики спинного мозку)®

спинномозкові центри сечовипускання (S2-S4)®

передні корінці, статеве сплетення, n. рudendus

зовнішній посмугований сфінктер сечового міхура

Неврогенні види порушень сечовипускання :

 

Центральні :

      ·повна затримка сечі (retentiа urinae)

  • ·періодичне (переміжне) нетримання сечі (incontinentiа intermittens)
  • · імперативні поклики  до сечовипускання

 

 Периферичні:

1        повна затримка сечі

2         парадоксальне сечовипускання  (ishuria paradoxa)

3        справжнє нетримання сечі (incontinentiа vera)  

2.  Надсегментарний  відділ АНС

Фукції:

Трофотропна — сприяє підтриманню внутрішньої рівноваги, гомеостазу.

Ерготропна — підсилюється в моменти, активної діяльності людини. Для реалізації своїх функцій ерготропна система використовує в основному сегментарні апарати симпатичної нервової системи.

Будова:

Надсегментарні вегетативні центри знаходяться у корі півкуль великого мозку, підкіркових  структурах, мозочку і стовбурі  мозку.

Особливе місце серед вищих вегетативних центрів займає лімбіко-гіпоталамо-ретикулярний комплекс.

– лімбічна система (Тут відбувається первинний синтез  всієї чутливості, аналіз стану внутрішнього середовища, формуються елементарні потреби, мотивації, емоції.

Лімбічна система забезпечує взаємодію вегетативних, вісцеральних, сенсомоторних та емоційних систем. Від її стану залежить рівень свідомості, увага, пам’ять, здатність орієнтуватися у просторі, рухова та психічна активність, можливість виконувати автоматизовані рухи, мова, стан бадьорості чи сну).

гіпоталамічна ділянка (завдяки  зв¢язкам  із багатьма структурами ЦНС здійснює інтеграцію соматичної і вегетативної діяльності організму). 

ретикулярна формація (здійснює активуючий та гальмівний вплив на кору головного мозку, контролює сон та неспання, фазичний та тонічний тонус м’язів, розшифровує інформаційні сигнали з навколишнього середовищ.    Взаємодія ретикулярної формації з лімбічною системою забезпечує організацію доцільної поведінки людини в  мінливих умовах навколишнього середовища).

 

 

Клінічні синдроми ураження сегментарного та надсегментарного відділів автономної нервової системи.

 

Ураження сегментарного відділу АНС

1        Симпаталгічний синдром.

2        Вегетативно- судинний  синдром.

3        Вегетативно-трофічний синдром.

Ураження надсегментарного відділу АНС

супроводжуються психічними, вегетативними і соматичними зрушеннями, які мають характер: перманентний, пароксизмальний.

Основні синдроми ураження надсегментарного відділу ВНС

1        Вегетативно-судинна дистонія

2        Гіпоталамічний синдром 

 

1. Вегетативно-судинна дистонія

1        Порушення з боку серцево-судинної системи

2        Зміни в діяльності шлунково-кишкового тракту

3        Зміни в терморегуляції

4        Переважання симпатикотонії чи ваготонії

5        Можливе виникнення симпато-адреналових, вагоінсулярних або змішаних кризів.

 

2. Гіпоталамічний синдром:

— нейроендокринна форма (центральне ожиріння, гіпофізарне виснаження, адіпозогенітальна дистрофія, гіпофізарний гігантизм, акромегалія, карликовість, хвороба Іценко-Кушинга, нецукровий діабет)

вегетативно-судинна форма

порушення сну та бадьорості (синдром «періодичної   сплячки», катаплексія, нарколепсія, синдром гіпоглекімічної гіперсомнії, летаргічний синдром, синдром Клейне-Левіна)

порушення терморегуляції

Комментарии запрещены.