Патологія екстрапірамідної та координаторної систем

Патологія екстрапірамідної та координаторної систем

Пірамідна система забезпечує довільне скорочення м’язів

Послідовність, силу та тривалість  м’язових скорочень  забезпечує  екстрапірамідна система (ЕПС).

Функції екстрапірамідної системи:

  • Створює передумови для здійснення рухів, готує м’язи до дії.
  •  Розподіляє м’язовий тонус
  • Забезпечує позу людини, індивідуальний вираз людських рухів, здійснює  організацію рухових проявів емоцій 
  • Здійснює автоматичну, несвідому регуляцію складних свідомих рухів (робить рухи досконалими)
  • Забезпечує виконання автоматизованих, стереотипних  та безумовно-рефлекторних захисних рухів

Відділи екстрапірамідної системи:  кірковий, підкірковий, стовбуровий, спінальний

Кірковий відділ екстрапірамідної системи представлений  премоторною ділянкою кори

Підкірковий відділ представлений базальними ядрами: хвостате ядро, сочевицеподібне  ядро (лушпина, бліда куля)

Стовбуровий відділ екстрапірамідної системи

  • чорна речовина
  • сітчатий утвір
  • червоні ядра
  • субталамічні ядра
  • вестибулярні ядра та інші структури

 

Спінальний  відділ – це низхідні провідні шляхи , які закінчуютьсяна на нейронах передніх рогів спинного мозку

Рухові екстрапірамідні провідні шляхи

  • Шляхи, що зєднують кору головного мозку з утворами ЕПС
  • Стріопалідарні шляхи
  • Ниізхідні спінальні  шляхи: tr. tectospinalis, rubrospinalis, vestibulospinalis, reticulospinalis

 

Стріарний відділ

–       хвостате ядро

–       лушпина

Палідарний відділ

–       бліда куля

–       сітчастий утвір

–       чорна речовина

–       субталамічні ядра

–       червоне ядро та інш.

 Організація ЕПС  працює за типом зворотніх зв’язків. Палідарна система, а саме чорна субстанція завдяки нігро-стріарного дофамінергічного шляху гальмує функцію хвостатого ядра. Стріарна система гальмує функцію палідарної системи

Базальні ядра з’єднані між собою  шляхами, основні з яких:

–       Нігростріарний (допамінергічний)

–       Стріонігральний (гамкергічний)

Клінічні синдроми ураження екстрапірамідної системи

–       Гіпокінетично-гіпертонічний (акінетико-ригідний або  синдром паркінсонізму)

–       Гіперкінетично-гіпотонічний (хореїчний)

Патогенез хвороби Паркінсона

Різке зменшеня кількості дофаміну в чорній субстанції та полосатому тілі.

Одночасна надмірність холінергічної активності  в хвостатому тілі.

 

Хвороба Паркінсона та паркінсонізм

Хвороба Паркінсона

  1. дегенеративне захворювання зі спадковою схильністю
  2. початок хвороби в 50-60 р.

Паркінсонізм

–       травматичний

–       судинний

–       післяенцефалітичний

–       токсичний

–       медикаментозний

Три характерні ознаки тремтючого параліча (хвороби Паркінсона)

–       ригідність м”язів

–       акінезія (або брадикінезія)

–       тремтіння (тремтючий гіперкінез)

Ригідність м’язів виникає  переважно в м’язах – згиначах (“поза  прохача”),

тонус  м’язів підвищується  за пластичним типом (за типом “зубчастого колеса”)

Брадикінезія (бідність рухів)

– скутість, човгаюча хода

 – гіпомімія

 – сповільнений темп рухів, знижена  ініціатива до руху ( порушується процес включення в рух)

 – рідке мигання, монотонність мови, мікрографія

–       зникнення фізіологічних кінезій (ахейрокінез),

–       пропульсія, латеропульсія, ретропульсія

Тремтіння

–       Це “тремтіння спокою”, яке зменшується під час руху

–       Тремтіння за типом “перебирання чоток”

–       Частота тремтіння  — 4-5 кол за сек

Медикаментозна корекція зрушень у разі паркінсонізму

n     центральні холінолітики (циклодол, паркопан)

n     дофамінергічні замісні препарати (сінемет, наком, мадопар)

n     агоністи дофамінових рецепторів (проноран, мірапекс)

n     селективні інгібітори  МАО-В  (селегелін, юмекс)

n     адамантани (нео-мідантан, амантадин)

Гіперкінетико-гіпотонічний синдром

n     Гіперкінези

n     Гіпотонія    (або атонія) м’язів

Види гіперкінезів

n     Хорея

n     Атетоз,

n     Торсійна дистонія

n     Гемібалізм

n     Міоклонії

n     Тіки

Мозочок та його патологія

 

Мозочок підтримує реципрокну іннервацію різних груп м’язів, поправляє рухи, робить їх плавними, без ривків

Зв’язки мозочка

n     Верхні ніжки  (еферентні шляхи від  мозочка)

n     Середні ніжки  (шляхи від кори  головного мозку до мозочка)

n     Нижні ніжки  (аферентні шляхи  з периферії до мозочка)

Функції мозочка

n     Координація рухів

n     Підтримання рівноваги

n     Регуляція м’язового тонусу

Порушення координації рухів  зветься атаксією, розрізняють атаксію динамічну, статичну

Динамічна атаксія  проявляється у вигляді:

q    ністагму

q     скандованої мови

q     макрографії

q     інтенційного тремтіння та мимопопадання під час координаторних проб

q     адіадохокінезу та інш.

Порушення рівноваги під час стояння зветься статичною атаксією. Вона виявляється в позі Ромберга та під час проб на асинергію

Види атаксій:

–       мозочкова

–       кіркова

–       вестибулярна

–       сенситивна

–       функціональна або істерична

 Кіркова (лобова) атаксія – порушення функцій стояння та ходьби (астазія, абазія)

Вестибулярна виникає у разі порушення функції вестибулярного апарату. Для неї характерні також системне запаморочення, нудота.

Сенситивна атаксія виникає при порушенні м’язово- суглобого чуття (батианестезії), контролюється зором.

Комментарии запрещены.