Менінгіт. Арахноїдит. Енцефаліт

Менінгіт. Арахноїдит. Енцефаліт

Менінгіт – це запалення оболон головного та спинного мозку

Запалення твердої оболонки звуть пахіменінгітом, м’якої та павутинної оболонок –   лептоменінгітом.

Класифікації менінгітів

  • За патогенезом ®   первинні та вторинні
  • За характером запального процесу і змін у лікворі ®  гнійний, серозний, серозно-фібринозний, геморагічний
  • За перебігом ®  блискавичний, гострий, підгострий, хронічний
  • За локалізацією процесу ®  базальний, конвекситальний
  • За ступенем тяжкості ®  легкий, середньої тяжкості, тяжкий, надто тяжкий
  • За етіологією®  бактеріальні, вірусні

Історичні відомості

  • В 1887 р. Керніг В.М.  описав ранній об’єктивний симптом запалення мозкових оболонок – симптом контрактури колінних суглобів (симптом Керніга)
  • В 1899 р. російський невролог Бєхтєрєв В.М. описав виличний оболонковий симптом
  • Кох в 1882 р. відкрив збудника туберкульозу
  • А.Вейксельбаум  в 1887 р. відкрив менінгокок – збудник епідемічного цереброспінального менінгіту.
  • У.Ослер (1889 р.) знайшов менінгокок у крові хворого
  • Німецький терапевт Генріх Квінке в 1881 р. запропонував проводити поперековий прокол в підпавутинний простір для отримання ліквору

Шляхи інфікування оболонок: відкрита ЧМТ, інфікований перелом кісток черепа;

периневральне або лімфогенне поширення збудників за наявності гнійної інфекції (гайморит, отит тощо); гематогенне поширення інфекції

У разі менінгіту виникає:

  • Запалення і набряк мозкових оболонок (і прилеглої тканини мозку)
  • Дисциркуляція в судинах мозку і оболон
  • Гіперсекреція ліквору і затримка його резорбції
  • Підвищення внутрішньочерепного тиску і водянка мозку
  • Подразнення оболонок і корінців черепних і спинномозкових нервів

Клінічні ознаки  менінгіту

Діагноз менінгіту виставляється  на підставі наявності 3 синдромів:

  • Синдрому інфекційного захворювання
  • Оболонкового (менінгеального)
  • Синдрому запальних змін в лікворі

Синдром інфекційного захворювання

–        лихоманка

–        відчуття жару

–        підвищення температури тіла

–        лейкоцитоз у крові зі зміщенням формули вліво, підвищення ШОЕ

Менінгеальний синдром – це синдром подразнення мозкових оболонок ( запальним процесом, токсинами, продуктами розпаду еритроцитів тощо).
Складається з: загальномозкових симптомів;  власне оболонкових (або менінгеальних знаків).

Загальномозкові симптоми менінгеального синдрому

–        головний біль

–        блювання

–        судоми

–        психомоторне збудження

–        порушення свідомості

Оболонкові симптоми менінгеального синдрому

1. Гіперестезія загальна і гіперестезія органів чуття

2. Реактивні больові  феномени:

    – виличний симптом Бехтєрєва

    – болючість у разі натиснення на очні яблука, точки виходу гілок трійчастого, потиличних нервів

3. М’язові тонічні напруження:

    – ригідність потиличних м’язів, довгих м’язів спини

    – симптоми Керніга, верхній, середній і нижній симптоми Брудзинського

Синдром запальних змін у лікворі

Гнійні менінгіти ® плеоцитоз нейтрофільний (тисячі нейтрофілів в 1 мм3),  виявлення збудника

Серозні менінгіти ® плеоцитоз лімфоцитарний (десятки або сотні лімфоцитів в 1 мм3),  виявлення збудника

Відсутність запальних змін в спинномозковій рідині повністю виключає менінгіт.

Менінгізм – це стан, коли за наявності менінгеального синдрому відсутні запальні зміни в лікворі.

Гнійні менінгіти

  • Менінгококовий
  •  Пневмококовий
  •  Інфлюенца-менінгіт
  •  Стафілококовий
  •  Стрептококовий

Менінгікоковий  менінгіт

Це первинний гнійний менінгіт. Кожні 10-12 років  в світі відзначається  циклічне підвищення  захворюваності на менінгококову інфекцію, тривалістю 4-6 років.  Один з таких циклів є зараз в Україні.

Збудником  є Neisseria meningitis (грам (-) диплокок) або диплокок  Вейксельбаума

Основний чинник патогенності – капсула бактерії. При загибелі мікроба з капсули виділяється ендотоксин, який призводить до клінічних проявів менінгококової інфекції.

Збудник має тропність до слизової носоглотки. У більшості випадків захворювання перебігає субклінічно – у вигляді бактеріоносійства.

  • Шлях зараження – повітряно-крапельний
  • Вхідні ворота – носоглотка
  • Поширюється в організмі гематогенним шляхом
  • Заноситься в органи, де розмножується
  • В крові збудник руйнyється фагоцитами з виділенням ендотоксину
  • Інкубаційний період — 1- 6 днів
  • Гострий початок з ознобом, лихоманкою, геморагічною висипкою на шкірі, герпетичною —  на губах
  • В кінці першої доби – менінгеальні знаки

У разі підозри на менінгіт для долі хворого гіпердіагностика значно краще, ніж несвоєчасно встановлений діагноз.

Діагностика менінгококового менінгіту

  • Клінічні ознаки  первинного менінгіту з гострим початком
  • Запальні зміни в периферичній крові
  • Ліквор мутний, кольору розведеного молока. Високий нейтрофільний плеоцитоз (тисячі клітин в 1 мм3) з клітинно-білковою дисоціацією, незначним зниженням глюкози.
  •  Експрес-діагностика – бактеріоскопія товстої краплі крові, мазків із зіву та ліквору уже через 30 хв  у 80% дозволяє виявити  менінгоккок.

Лікування

  • Пеніцилін 200000- 300 000 ОД/кг маси (18-24 млн ОД на добу) ≈ 8 діб.
  •  Ампіцилін (200-400 мг/кг маси)
  •  Сульфаніламідні препарати
  •  Дегідратаційні
  • Антипіретики
  • Седуксен (у разі судом)

Ускладнення  менінгококового менінгіту

  • Інфекційно-токсичний шок з судинним колапсом
  • Набряк мозку

Пневмококовий менінгіт

(може бути первинним або вторинним,  частіше хворіють дорослі)

  • Початок  гострий, перебігає як тяжкий гнійний менінгоенцефаліт
  • Виражені загально-інфекційні симптоми, висока t°.
  • Втрачається свідомість, судоми, парези, ураження    черепних нервів.
  • Швидко наростає  набряк мозку. Часто — вклинення стовбуру у великий потиличний отвір.
  • На 3-4-й день геморагічні висипки (обличчя, слизова ротової порожнини).
  • Ліквор – каламутний, зеленуватого забарвлення, значний нейтрофільний плеоцитоз, різке зниження цукру.

Без лікування хворі помирають на 5-й — 6-й день. При лікуванні – летальність 50%.

Лікування

  • Антибіотики (пеніцилін, левоміцетин, цефалоспорини)
  • Протизапальні
  • Протинабрякові

Стафіло-, стрептококові  менінгіти

Є  вторинними менінгітами, виникають як ускладнення первинних гнійних захворювань (отит, гайморит тощо).

  • Початок гострий
  • Різко виражені менінгеальні симптоми
  • Підвищення t° до 40 °
  • Порушення свідомості
  • У лікворі – нейтрофільний плеоцитоз, різке збільшення білка.

Лікування: в/в великі дози пеніциліну, гентаміцину або інших антибіотиків

 

Серозні  менінгіти: бактеріальні, вірусні

  • Бактеріальні (туберкульозний, сифілітичний)
  • Вірусні (ентеровірусні, паротитний, гострий лімфоцитарний хоріоменінгіт, грипозний, герпетичний, аденовірусний та інш.)

 

Туберкульозний менінгіт

  • Уражаються оболонки основи мозку, епендима шлуночків і судинних сплетень
  • Частіше у дітей,  завжди вторинний
  • Починається  підгостро з загальних симптомів інтоксикації (адинамія, слабкість, сонливість, втомлюваність, зниження апетиту)
  • Оболонкові симптоми виражені не різко, зявляються поступово
  • В кінці 1-го тижня знижується АТ, пульс лабільний
  • Часто є ознаки ураження черепних нервів  (окоруховий та інш.)

 

 

Діагностика туберкульозного  менінгіту

  • Виявлення первинного вогнища
  •  Ліквор:  прозорий або ксантохромний,  може бути опалесцентний,  переважно лімфоцитарний плеоцитоз (600-800 в 1мм3), підвищений білок, знижені цукор і хлориди. У фібринній плівці — мікобактерії туберкульозу.

Лікування

–        В туберкульозних стаціонарах

–        Не менше 3-х протитуберкульозних препаратів

 

Арахноїдит

Арахноїдит — це хронічне продуктивне запальне захворювання оболонок, з переважним ураженням павутинної і  в меньшій мірі  м’якої. Арахноїдит — це гіперпластичний процес арахноендотелію, а не запалення павутинної оболонки головного мозку

Класифікація  арахноїдитів

Причини виникнення арахноїдиту: перенесені грип, ревматизм, отит, загальні інфекції, черепномозкові травми тощо.

Патогенез арахноїдиту

У відповідь на різні шкідливі  впливи виникають неспецифічні  аутоімунні і аутоалергічні реакції паутинної та м`якої оболонок з проліферативними змінами в них.

Класифікація арахноїдитів

  • За морфологічними змінами: злипчасті, кістозні
  • За локалізацією: церебральні, спінальні
  • конвекситальні, основи мозку: оптико-хіазмальний, задньої черепної ямки, мосто-мозочкового кута

Клініка  арахноїдиту

  • загальномозкові порушення (внаслідок внутрішньочерепної гіпертензії): головний біль,   блювання, нудота,  застійні диски зорових нервів або їх атрофія,  запаморочення, епілептичні напади
  • вогнищеві порушення  (залежать від локалізації процесу)

Клінічні особливості  окремих церебральних  арахноїдитів

Конвекситальний арахноїдит

 – джексонівські епілептичні напади

 – асиметрія рефлексів

 – рідше легкі парези кінцівок

Оптико-хіазмальний арахноїдит

 – головний біль в ділянці лоба, орбітах, перенісся

 – зниження зору

 – бітемпоральна геміанопсія або концентричне звуження полів зору

 – атрофія ДЗН (рідше застійні диски)

 – аносмія

 – розлади сну, зміни вуглеводно-сольового обміну

Арахноїдит задньої черепної ямки

– переважають загальномозкові симптоми

– біль в потилиці

– блювання

– запаморочення

– застійні диски зорових нервів

Арахноїдит мосто-мозочкового кута

– шум у вусі

– зниження слуху

– хиткість, запаморочення

– периферичний парез мімічних м’язів

– тригемінальна невралгія

– мозочкові симптоми

– легкі пірамідні розлади

Методи   дослідження

ü      Краніографія

ü        Пневмоенцефалографія

ü        Дослідження очного дна

ü        Периметрія

ü        КТ, МРТ головного мозку

ü        ЕЕГ

ü        ЕХО-ЕС

Лікування

Консервативне:

 ü протизапальні

 ü дегідратаційні

 ü розсмоктувальні препарати

 ü симптоматичне лікування

 ü ноотропні препарати

Хірургічне:  операція у разі кістозних і злипливих арахноїдитів

 

Енцефаліт

Енцефаліт  це запальне  захворювання  головного мозку інфекційної або інфекційно-алергічної природи. Збудником є віруси, бактерії, рикетсії, грибки.

За перебігом: гострий, підгострий, хронічний, прогредієнтно-ремітуючий.

За клінікою: типові форми, асимптомні, абортивні, блискавичні.

Первинні енцефаліти: арбовірусні (кліщовий, комарині), з невідомим вірусом (летаргічний), ентеровірусні, у разі  сказу.

Вторинні енцефаліти: параінфекційні (у разі кору, краснухи, епідемічного паротиту, вітряної віспи, грипу), некротичні (герпетичний, цитомегаловірусний), післявакцинальні, сироваткові, спричинені мікробами, рикетсіями, токсоплазмою.

Лейкоенцефаліт (ураження білої речовини головного мозку) ® підгострі прогресуючі енцефаліти  Ван Богарта, Шільдера.

Поліоенцефаліт (ураження сірої речовини)  ® епідемічний енцефаліт Економо.

Паненцефаліт (ураження білої і сірої речовини) ® кліщовий енцефаліт.

Історичні відомості

  • Томас Сіденгам у 17 ст.описав  хворого з енцефалітом та ввів термін  “мала хорея
  • О.Я.Кожевніков в 1894 р. описав кіркову локальну епілепсію та стверджував про її інфекційну природу (джексонівська  епілепсія)
  • З 1915 по 1927 рр. – пандемія летаргічного енцефаліту
  • Economo Constantin  (1876-1931) австрійський невролог, описав епідемічний летаргічний енцефаліт, який в подальшому отримав його ім’я
  • В 1924 р. в Японії – спалах японського енцефаліту
  •  В1933 р в США – епідемія енцефаліту Сент-Луї
  •  В 1935 р. біля Хабаровська – спалах нового виду енцефаліту.
  • З приводу цього в 1937-39 рр. організовані наукові експедиції  на Далекий Схід, було відкрито збудника цього  енцефаліту, доведена роль кліщів в передачі вірусу кліщового енцефаліту

Діагноз енцефаліту виставляється на підставі наявності 3 синдромів:

  • Загально-інфекційні симптоми — висока tº, запальні зміни в крові, катаральні явища верхніх дихальних шляхів, ШКТ
  • Загально-мозкові симптоми – головний біль, блювання, судоми, порушення свідомості, психомоторні розлади
  • Осередкові симптоми ураження мозку

Летаргічний енцефаліт Економо перебігає в 2 стадіях

В гострій стадії – судинно-інфільтративний процес в проміжному та середньому мозку

В хронічній стадії – дистрофічні зміни, особливо в чорній речовині.

Гостра стадія: окуло-летаргічний синдром підвищення температури тіла, вегетативні, вестибулярні, психічні порушення

Хронічна стадія: синдром паркінсонізму

 

Кліщовий енцефаліт

Це арбовірусний енцефаліт, весняно-літній. Збудник – нейротропний вірус.

Зараження виникає через укус пасовищного іксодового кліща (перенощик хвороби)

Резервуар вірусу в природі — гризуни

Патоморфологія

Негнійний запальний процес частіше  виникає в:

  •  нейронах передніх рогів шийного потовщення спинного мозку
  •   в рухових ядрах черепних нервів

Клінічні прояви

Гостра стадія

• Перший період лихоманки: слабкість, головний біль, біль в м’язах, менінгеальний синдром;

• Другий період лихоманки: периферичні парези м’язів рук, шиї, бульбарний синдром

Стадія одужування

Стадія реконвалесценції

Період залишкових явищ (стійкі атрофічні парези, кожевніковська епілепсія)

 

Герпетичний енцефаліт

Етіологія. HSV 1 та 2 типу

Патогенез. Інфікування вірусом ЦНС відбувається через нюхові цибулини або через ганглії трійчастого нерва. Вірус розповсюджується гематогенно або по періневральним просторам. Провокаторами маніфестації вірусу є: інтеркурентні захворювання, призначення цитостатиків, ВІЛ-інфекція та ін. В ЦНС попадає гематогенно за умов порушення ГЕБ

Патоморфологія — характеризується геморагічними та некротичними змінами в нервовій тканині з утворенням вогнищ деструкції, з подальшим формуванням кіст, здебільшого, в сірій речовині (лобові, скроневі, тім’яні частки) 

Клініка

Менінгеальний тип, кірковий, інсультоподібний,  стовбуровий,  абдомінальний.

Діагностика

КТ головного мозку – ознаки набряку

МРТ головного мозку – ознаки набряку та вогнища гіперінтенсивного сигналу

ЕЕГ – підвищення судомної готовності

Очне дно – набряк ДЗН; через 1,5-2 міс. — атрофія ДЗН

Лікування

ü    в реанімаційному відділенні (в гострій стадії)

ü    противірусні (ацикловір по 10 мг/ кг ваги крапельно  кожні 8 годин протягом 10-14 діб)

ü    імуноглобуліни

ü    дегідратуючі

ü    симптоматичне лікування

 

Грипозний енцефаліт (вторинний)

Це токсико-інфекційне ураження нервової системи, яке розвивається на висоті захворювання на грип

Патоморфологія

▪ набряк головного мозку

▪ дрібні, діапедезні крововиливи

▪ периваскулярні інфільтрати

Клініка

– виражені загальномозкові симптоми

– менінгеальний синдром з переважанням ригідності потиличних м’язів

–афазія, ураження VІІ, ІІІ, ІХ-ХІІ пар черепних нервів, пірамідні парези

– зміни на очному дні: застій, іноді неврит, зниження гостроти зору

– СМР: кров’яниста, ксантохромна, прозора

Лікування

– препарати кальцію, антигістамінні, противірусні,  дезінтоксикаційні

 

Вакцинальні енцефаліти

Виникають у разі антирабічних щеплень, КДС, щеплень проти віспи

Уражається біла речовина головного та спинного мозку (лейкоенцефаліт або енцефаломієліт),  спостерігаються вогнища демієлінізації

Клініка

–        початок гострий (на 7-й-12-й день після вакцинації), температура тіла 40°С. Загальномозкові симптоми

      генералізовані судомні напади 

      Менінгеальні симптоми

         центральні парези

         порушення координації.

СМР: тиск підвищений, легкий лімфоцитарний плеоцитоз з незначним гіперальбумінозом, підвищення цукру

 Прогноз сприятливий, крім випадків, коли захворювання розвивається за типом висхідного параліча Ландрі

 

Енцефаліт при вітряній віспі та коревий енцефаліт

Інфекційно-алергічні захворювання.

Клінічні прояви подібні (гіпертермія, порушення свідомості, менінгеальні симптоми, судомні напади)

Коревий енцефаліт —  на 3-5-й день після висипань, а вітряної віспи – на 3-7-й день.

У разі коревого енцефаліту —  судомні напади і в 50% випадків порушення свідомості, а  при вітряному  – в 18-20%. Для вітряному  характерні мозочкові і вестибулярні порушення, можуть  бути  геміпарези і порушення функції черепних нервів.

СМР – лімфоцитарний плеоцитоз,  гіперальбуміноз

Перебіг тяжкий. Летальність при коревому ≈25%, при вітряному летальність менша і перебіг сприятливий

Комментарии запрещены.