Пірамідна система забезпечує довільне скорочення м’язів
Послідовність, силу та тривалість м’язових скорочень забезпечує екстрапірамідна система (ЕПС).
Функції екстрапірамідної системи:
- Створює передумови для здійснення рухів, готує м’язи до дії.
- Розподіляє м’язовий тонус
- Забезпечує позу людини, індивідуальний вираз людських рухів, здійснює організацію рухових проявів емоцій
- Здійснює автоматичну, несвідому регуляцію складних свідомих рухів (робить рухи досконалими)
- Забезпечує виконання автоматизованих, стереотипних та безумовно-рефлекторних захисних рухів
Відділи екстрапірамідної системи: кірковий, підкірковий, стовбуровий, спінальний
Кірковий відділ екстрапірамідної системи представлений премоторною ділянкою кори
Підкірковий відділ представлений базальними ядрами: хвостате ядро, сочевицеподібне ядро (лушпина, бліда куля)
Стовбуровий відділ екстрапірамідної системи
- чорна речовина
- сітчатий утвір
- червоні ядра
- субталамічні ядра
- вестибулярні ядра та інші структури
Спінальний відділ – це низхідні провідні шляхи , які закінчуютьсяна на нейронах передніх рогів спинного мозку
Рухові екстрапірамідні провідні шляхи
- Шляхи, що з’єднують кору головного мозку з утворами ЕПС
- Стріопалідарні шляхи
- Ниізхідні спінальні шляхи: tr. tectospinalis, rubrospinalis, vestibulospinalis, reticulospinalis
Стріарний відділ
– хвостате ядро
– лушпина
Палідарний відділ
– бліда куля
– сітчастий утвір
– чорна речовина
– субталамічні ядра
– червоне ядро та інш.
Організація ЕПС працює за типом зворотніх зв’язків. Палідарна система, а саме чорна субстанція завдяки нігро-стріарного дофамінергічного шляху гальмує функцію хвостатого ядра. Стріарна система гальмує функцію палідарної системи
Базальні ядра з’єднані між собою шляхами, основні з яких:
– Нігростріарний (допамінергічний)
– Стріонігральний (гамкергічний)
Клінічні синдроми ураження екстрапірамідної системи
– Гіпокінетично-гіпертонічний (акінетико-ригідний або синдром паркінсонізму)
– Гіперкінетично-гіпотонічний (хореїчний)
Патогенез хвороби Паркінсона
Різке зменшеня кількості дофаміну в чорній субстанції та полосатому тілі.
Одночасна надмірність холінергічної активності в хвостатому тілі.
Хвороба Паркінсона та паркінсонізм
Хвороба Паркінсона
- дегенеративне захворювання зі спадковою схильністю
- початок хвороби в 50-60 р.
Паркінсонізм
– травматичний
– судинний
– післяенцефалітичний
– токсичний
– медикаментозний
Три характерні ознаки тремтючого параліча (хвороби Паркінсона)
– ригідність м”язів
– акінезія (або брадикінезія)
– тремтіння (тремтючий гіперкінез)
Ригідність м’язів виникає переважно в м’язах – згиначах (“поза прохача”),
тонус м’язів підвищується за пластичним типом (за типом “зубчастого колеса”)
Брадикінезія (бідність рухів)
– скутість, човгаюча хода
– гіпомімія
– сповільнений темп рухів, знижена ініціатива до руху ( порушується процес включення в рух)
– рідке мигання, монотонність мови, мікрографія
– зникнення фізіологічних кінезій (ахейрокінез),
– пропульсія, латеропульсія, ретропульсія
Тремтіння
– Це “тремтіння спокою”, яке зменшується під час руху
– Тремтіння за типом “перебирання чоток”
– Частота тремтіння — 4-5 кол за сек
Медикаментозна корекція зрушень у разі паркінсонізму
n центральні холінолітики (циклодол, паркопан)
n дофамінергічні замісні препарати (сінемет, наком, мадопар)
n агоністи дофамінових рецепторів (проноран, мірапекс)
n селективні інгібітори МАО-В (селегелін, юмекс)
n адамантани (нео-мідантан, амантадин)
Гіперкінетико-гіпотонічний синдром
n Гіперкінези
n Гіпотонія (або атонія) м’язів
Види гіперкінезів
n Хорея
n Атетоз,
n Торсійна дистонія
n Гемібалізм
n Міоклонії
n Тіки
Мозочок та його патологія
Мозочок підтримує реципрокну іннервацію різних груп м’язів, поправляє рухи, робить їх плавними, без ривків
Зв’язки мозочка
n Верхні ніжки (еферентні шляхи від мозочка)
n Середні ніжки (шляхи від кори головного мозку до мозочка)
n Нижні ніжки (аферентні шляхи з периферії до мозочка)
Функції мозочка
n Координація рухів
n Підтримання рівноваги
n Регуляція м’язового тонусу
Порушення координації рухів зветься атаксією, розрізняють атаксію динамічну, статичну
Динамічна атаксія проявляється у вигляді:
q ністагму
q скандованої мови
q макрографії
q інтенційного тремтіння та мимопопадання під час координаторних проб
q адіадохокінезу та інш.
Порушення рівноваги під час стояння зветься статичною атаксією. Вона виявляється в позі Ромберга та під час проб на асинергію
Види атаксій:
– мозочкова
– кіркова
– вестибулярна
– сенситивна
– функціональна або істерична
Кіркова (лобова) атаксія – порушення функцій стояння та ходьби (астазія, абазія)
Вестибулярна виникає у разі порушення функції вестибулярного апарату. Для неї характерні також системне запаморочення, нудота.
Сенситивна атаксія виникає при порушенні м’язово- суглобого чуття (батианестезії), контролюється зором.